Актуально

Версія для друкуВерсія для друку

Права людини та їх захист

 

Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. В свою чергу, як головний її обов’язок, положення статті визначають діяльність держави щодо утвердження та забезпечення прав та свобод людини.  Конституційне прагнення розвивати і зміцнювати демократичну державу неможливо реалізувати без утвердження в суспільній свідомості і соціальній практиці невідчужуваних прав і свобод людини, нормативного закріплення їх гарантій. Держава зобов'язана проявляти активність у забезпеченні прав людини, у створенні матеріальних, організаційних, соціальних, політичних та інших умов для найповнішого використання людиною своїх прав і свобод. Сьогодні захист прав громадян розуміється як одна з неодмінних ознак сучасної держави, забезпечення реальності прав і свобод людини та громадянина виступає своєрідним індикатором її сталості та зрілості.

Декларування прав та встановлення системи гарантій не забезпечує їх автоматичної реалізації. У зв'язку з цим існує певний механізм захисту прав людини і громадянина як система засобів та факторів, які створюють необхідні умови поваги прав і свобод людини. В структуру механізму входять: 1. Органи державної влади і місцевого самоврядування та відповідні посадові особи; 2. Спеціалізовані державні і громадські органи та організації у справі захисту прав і свобод людини і громадянина (наприклад, адвокатура, прокуратура, суд тощо); 3. Політичні партії і відповідні громадські організації та їх органи; 4. Нормативно-правові акти матеріального і процесуального характеру, які передбачають і закріплюють права, порядок їх реалізації і захисту та юридичну відповідальність за їх порушення; 5. Правові акти (документи), які підтверджують наявність, межі і характер прав і свобод; 6. Засоби масової інформації, державні і недержавні органи та організації в галузі масової інформації.

Систему органів та посадових осіб, покликаних захищати права і свободи людини і громадянина складають: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, суди загальної юрисдикції та спеціалізовані суди, Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокуратура, адвокатура, інші правоохоронні органи України.

Особливе місце у системі гарантій посідає Президент України. Він зобов'язаний сприяти формуванню відповідних механізмів контролю та забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, а обстоюючи їх, створювати умови нетерпимого ставлення до будь-яких випадків порушення таких прав і свобод. Відповідно до ст.102 Конституції України Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Для виконання зазначених обов'язків Президент наділений правом вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням на повторний розгляд (п.30 ч.1 ст.106 Конституції); повноваженнями щодо зупинення актів Кабінету міністрів України у разі невідповідності їх Конституції, скасування актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим (п. 15, п.16 ч. 1 ст. 106 Конституції); Президент є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, очолює Раду національної безпеки і оборони України, призначає на посади третину складу Конституційного Суду України (п.17, п.18, п.22 ч.1 Конституції), а також виконує інші повноваження, передбачені чинним законодавством України.

Верховна Рада України здійснює захист прав і свобод через законодавчу діяльність шляхом визначення виключно в законах України прав і свобод людини і громадянина, гарантій цих прав і свобод, основних обов'язків громадян, громадянства, правосуб'єктності громадян, статусу іноземців і осіб без громадянства; прав корінних народів і національних меншин; основ соціального захисту; визначення правового режиму власності, правових засад і гарантій підприємництва, правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання (ст. 92 Конституції).

Важливе місце в системі гарантій захисту прав людини та громадянина займає Кабінет Міністрів України, який відповідно до ст.113 Конституції є вищим органом в системі органів виконавчої влади. В межах своєї компетенції Кабінет Міністрів вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина (п.2 ч.1 ст.116 Конституції); розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України (п.4 ч.1 ст.116 Конституції); для реалізації поставлених завдань видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (ст.117 Конституції).

 Проблемами прав і свобод людини і громадянина займаються також місцеві державні адміністрації. Вони забезпечують виконання Конституції та Законів, актів Президента, Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади на місцях.

Особливе значення щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина на місцевому рівні належить органам місцевого самоврядування, які є важливим інститутом громадянського суспільства. Їх значення полягає в тому, що розвинута система органів місцевого самоврядування дасть можливість реально здійснювати реформи для жителів певної громади, тим самим, максимально сприяючи реалізації їхніх приватних інтересів із врахуванням інтересів держави. Важливо, що передача тих чи інших власних повноважень місцевим органам дозволяє в деякій мірі уникнути надмірної концентрації влади на центральному рівні. Крім того, місцеве управління представляє населенню додаткові можливості участі в політичному процесі. Дякуючи йому, механізм управління  державою, сприяє подоланню відчуження особистості від держави, наближенню останньої до правового громадянського суспільства.

Функція правової охорони прав та свобод, законних інтересів людини та громадянина покладена також на судову гілку влади. Цю функцію суди реалізовують шляхом здійснення правосуддя – вирішення у відповідності із законодавством справ різних категорій (цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних та інших).

Судочинство в Україні провадиться Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Перший, як випливає з його назви, покликаний забезпечити конституційний правопорядок у державі, верховенство Основного Закону над іншими правовими актами (ст.147 Конституції). Суди ж загальної юрисдикції розглядають і вирішують справи, що виникають у повсякденному житті громадян, у процесі економічної та будь-якої іншої діяльності підприємств, установ, організацій тощо (ч.2 ст.124 Конституції). Систему судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди; апеляційні суди; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України (ч.2 ст.17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

Незважаючи на належність до однієї гілки влади, між діяльністю Конституційного Суду України і судів загальної юрисдикції існують суттєві відмінності.

До відання Конституційного Суду України віднесені питання виняткової державної ваги. Тому право звертатися до нього з тих чи інших підстав має обмежене коло осіб.

Зокрема, право на подання до Конституційного Суду щодо прийняття ним рішень про конституційність (чи неконституційність) законів, указів Президента та інших правових актів, на які поширюється компетенція Конституційного Суду, мають Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Звертатися до Конституційного Суду з питань дачі ним висновків про відповідність Конституції України міжнародних договорів України можуть лише Президент та Кабінет Міністрів України, щонайменше сорок п’ять народних депутатів України (ч.2 ст.150, ч.1 ст.151 Конституції, ст.40 Закону України «Про Конституційний суд України»). В свою чергу відповідно до ст. 43 Закону України «Про Конституційний суд України» суб'єктами права на конституційне звернення з питань офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Що стосується судів загальної юрисдикції, то вони спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Суб’єктами звернення до судів загальної юрисдикції є громадяни та юридичні особи України, органи державної влади та місцевого самоврядування,  а також іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи, права та законні інтереси яких порушені та потребують захисту (ч.1 ст. 55 Конституції, ст.16 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України,  ч.2 ст.7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років (ст.17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»).

Важливе значення в системі захисту прав та свобод людини та громадянина належить прокуратурі України, головною метою якої, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про прокуратуру», є захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.  Для реалізації даної мети прокуратура виконує наступні функції: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді; нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян; з метою реалізації своїх функцій прокуратура здійснює міжнародне співробітництво.

Сприяти захистові і прав та представляти інтереси громадян України, іноземних держав, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу покликана адвокатура - добровільне професійне об'єднання. Вона здійснює свою діяльність за принципами верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності. Адвокат має право представляти і захищати права та інтереси громадян за їх дорученням в усіх органах, на підприємствах, в установах і організаціях, збирати відомості про факти, які можуть бути використані як свідчення в цивільних, господарських, кримінальних справах, а також у справах про адміністративні порушення (ст.ст. 2,4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Особливе місце серед органів системи, виконавчої влади, що займаються захистом прав і свобод людини, посідають правоохоронні органи і перш за все національна поліція та служба безпеки. До компетенції поліції входить захист життя, здоров'я, прав і свобод громадян, їх власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань. Органи поліції забезпечують особисту безпеку громадян, попереджають правопорушення, охороняють і забезпечують громадський порядок, розкривають злочини, розшукують злочинців, забезпечують безпеку дорожнього руху, захищають власність, виконують кримінальні покарання (ст.2 Закону Украйни «Про Національну поліцію»). Вимоги працівника поліції обов'язкові для виконання всіма громадянами і посадовими особами.

Служба безпеки України стоїть на сторожі державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної єдності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу держави, а також прав громадян. Діяльність служби безпеки спрямована проти розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, певних організацій, груп та осіб. Органи СБУ попереджають і запобігають акти тероризму, корупції, організованої злочинності (ст.2 Закону України «про Службу безпеки України»).

Відповідно до ст.36 Конституції громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

 

Наверх ↑