Географічні відомості

Версія для друкуВерсія для друку

       

 Файл:Chernuhinskiy rayon prapor.png

 

Карта Чорнухинського району Полтавської області

 

Чорну́хинський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця у Полтавській області України з адміністративним центром у смт Чорнухах. Площа району — 682 км², населення — 12 812 осіб.

Чорнухинський район розташований у межах Придніпровської низовинилісостеповій зоні. Загальна площа району 68178 га.

Поверхня району злегка горбиста, порізана численними долинами, балками та ярами. З корисних копалин зустрічаються торф, природний газ, буре вугілля, глина, пісок, мінеральна вода. Нині у районі використовуються будівельні корисні копалини.

 

Чорну́хи — селище міського типу, центр Чорнухинського району Полтавської областіКозацьке містечко найбільше відоме як батьківщина українського філософа Григорія Сковороди, тут діє літературний музей з меморіальною садибою батьків Григорія Сковороди, встановлено йому пам'ятник.

Селище розташоване на березі річки Многи, за 2 км від автотраси «Київ—Суми». Територія населеного пункту займає площу 690 га.

Найближча залізнична станція — Пирятин знаходиться за 38 км, у Чорнухах функціонує автостанція. Відстань до обласного центру містаПолтави — 200 км, до столиці Києва — 180 км.

Чорнухи — центр селищної ради, якій підпорядковане село Богданівка. Загальна кількість населення Чорнух на 1 січня 2024 року становила  3133 мешканців.

 

Історія

Від заснування до входження у Російську імперію

Дата заснування Чорнух невідома. Перша згадка про цю місцевість датується 1261 роком. Є припущення, що Чорнухи, як фортеця для захисту від печенігів та половців, були засновані ще за часів Київської Русі, але наприкінці ХІІІ століття були зруйновані монголо-татарами.

Наступна згадка про населений пункт зустрічається уже в 1641 році. В інвентарній книзі 1647 року Чорнухи значились серед володінь князя Вишневецького на Полтавщині.

З початком національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648) чорнухинці сформували дві козачісотні, які ввійшли до складу Кропивненського полку (полковник Філон Джалалій). В складі Кропивенського полку чорнухинці залишалися до розгрому Вишневеччини — володінь Яреми Вишневецького з центром у місті Лубнах.

Після створення Лубенського полку Чорнухинські сотні, а також Городищенська і Куріньківська були переведені до нього і залишались там аж до ліквідації полкового устрію в Україні.

Під час московсько-козацької війни (165859) російські війська боярина Григорія Ромодановського у червні 1658 року спалили Чорнухи за підтримку гетьмана Івана Виговського, а більшість людей містечка винищили (також ними були спалені і сусідні міста ЛубниПирятин та інші).

У 1665 році містечко знову було спалене, але відродилось і залишалось вільним до середини XVIII століття, коли багато навколишніх земель було роздаровано царським урядом.

Чорнухи у XVIII — на початку ХХ століть

Під час Північної війни (170021) чорнухинці у складі Лубенського полку воювали проти шведів у Прибалтиці. Після утворення гетьманомІваном Мазепою військового союзу з шведським королем Карлом XII, більшість чорнухинців залишились вірними російському царю Петру І11 грудня 1708 року Чорнухи були взяті штурмом шведським загоном, багато чорнухинців загинуло, а частина їх згоріла разом з Воскресенською церквою, у якій вони зачинились.

У 1740-х роках царський уряд подарував землі довкола Чорнух грузинським князям Асихмановим; чимало земель захопив чорнуський сотник Семен Максимович.

У 1786 році Катерина ІІ передала Чорнухи у вічне володіння графу О. А. Безбородьку (1746—99). На той час у містечку було 3 дерев'яні церкви, шпиталь, 6 панських дерев'яних будинків, 4 млини, селітряний завод[4].

Старе приміщення школи

За переписом 1859 року в Чорнухах — 332 двори, 1 886 жителів, 3 церкви, сільське училище, волосне правління, сільська розправа, поштова станція, відбувалося 4 ярмарки на рік.

3 вересня 1903 року в містечку відкрилась 2-класна Чорнухинська міністерська школа з 5-річним терміном навчання, яка стала попередницею сучасної селищної школи.

Улітку 1906 року в Чорнухах відбувся страйк сільгоспробітників поміщика Немировського, який був збройно придушений.

Чорнухинці були учасниками І Світової війни, революційних подій. Під час громадянської війни жителі Чорнух були в різних політичних таборах і вели між собою запеклу збройну боротьбу. Вперше радянську владу у Чорнухах встановлено у 1918 році. У 1920 році на Чорнухинщині організувався і діяв проти більшовиків повстанський загін отамана Гонти[5].

За СРСР і у незалежній Україні

В 1923 році Чорнухи стали районним центром Лубенського округу, у якому налічувалось 2 318 жителів. Станом на 1927 рік у Чорнухах — 725 дворів, 3 392 жителі.

Внаслідок політики колективізації та після Голодомору 193233 років населення Чорнух зменшилось і під час перепису в 1939 році становило 2 973 жителі.

У 192830 роках у Чорнухах організовано 4 ТСОЗи — «Пролетарський косар», «Плугатар», «Колосок» та «Серп», на базі яких у 1930 році утворено 3 артілі (ім. Г. І. Петровського, «Нове життя», «Вільна праця»).

Багато жителів Чорнух загинуло під час ІІ Світової війни. Рівно 2 роки — у період від 17 вересня 1941 року до 17 вересня 1943 року Чорнухи перебували під німецькою окупацією. 227 жителів Чорнух були вивезені на примусові роботи до Німеччини.

На початку 1960-х років у зв'язку з укрупненням Чорнухинський район був ліквідовиний, а починаючи з 1 січня 1967 року Чорнухи знову стали райцентром.

У 1971 році населений пункт одержав статус селища міського типу. В 1984 році населення Чорнух - 2900 чол.

Під час проведення референдуму за незалежність України чорнухинці однозначно проголосували "ЗА" (90,2%).

У 2006 році на базі колишнього кінотеатру був відкритий кіноконцертний зал, також у 2000-х роках у селищі збудували великий православний храм, натомість районний Будинок культури був знищений внаслідок пожежі.

Економіка: промисловість, транспорт, сфера послуг

 

 

 

В економіці Чорнух, як і району, провідне місце займає сільське господарство, зокрема вирощування і первинна переробка переважно харчових культур, а також продуктів птахівництва і тваринництва.

У Чорнухах діє ВАТ «Чорнухиптиця», декілька фермерських господарств.

Селище має автостанцію, через яку здійснюється автобусне сполучення з ПолтавоюКиєвомЛубнамиПирятиномЛохвицею.

В Чорнухах розташовані селищне відділення поштового зв'язку, а також відділення декількох банків: Чорнухинське територіально-відокремлене безбалансове відділення Полтавської дирекції банку «Полтавабанк», Чорнухинська філія Лубенського державного Ощадного банку України № 146/053 , Чорнухинська філія ЗАТ «Приватбанк».

Медицина, освіта і культура

У Чорнухах функціонують районні центральна лікарня та поліклініка.

 

 

 

З огляду на розміри Чорнух, єдиним навчальним закладом селища є Чорнухинська загальноосвітня школа імені Г. С. Сковороди[6], яка, втім, має понад столітню історію і сталі традиції, а її старе приміщення є також найстарішою будівлею Чорнух (190003).

У селищі функціонує дитсадок «Берізка» (вул. Мележика, 10), який відвідують близько 120 дітей[7].

Закладами культурно-освітньої сфери в Чорнухах є кіноконцертний зал, центральна районна бібліотека для дорослих імені Г. C. Сковороди[8], районна бібліотека для дітей, дитяча музична школа.

Скарбницею пам'яток історії та культури Чорнухинського краю є літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди, утворений ще в 1972 році (на 250-ліття від дня народження мислителя), що включає до свого складу відтворену меморіальну «хату батьків Сковороди».

У селищі є футбольне поле, яке перебуває у непоганому стані (кінець 2000-х років).

Видається районна газета «Нова праця» (періодичність виходу — двічі на тиждень).

У Чорнухах встановлено рад пам'ятників і пам'ятних знаків — за СРСР: Григорію Сковороді (1972), В. І. Леніну (1952), партизанці Л. Бугорській (1989), декілька братських могил воїнів ВВв; за незалежності України — на честь воїнів-інтернаціоналістів Чорнухинщини, курган з меморіальним хрестом у пам'ять про жертв політичних репресій і голодоморів, Курган козацької слави.

Знамениті земляки

 

 

 

Наверх ↑